„Nechci, abys odešla, ale zároveň vím, že musíš.“

Autorská adaptace románu Felix Austria (2014) oceňované současné ukrajinské autorky Sofije Andruchovyč.

Rovnováha. Manipulace. Iluze. Oddanost. Může být blízkost ve vztahu toxická? A lze překonat svůj původ? Stanislavov, město v srdci Haliče 1900: Rakousko-Uhersko.

Dvě ženy, paní a její služebná. Příběh téměř sesterského vztahu ukrajinské služebné Stefanie a dědičky rodinného sídla Adely z polsko-německé rodiny se drolí do fragmentů mezilidských her, úskoků i drobných radostí. Chystání stolu a vzájemná blízkost. Vstup okolních postav (manžel, farář, prodejce ryb, kouzelník) a nabývání společenských rolí Stefy a Adely. Skon otce. Hodování. Trh idejí a poměřování sil ve „šťastném“ Rakousku. Rozpad řádu a nedořešená minulost…

Požár, který spojil osudy obou žen s odlišnými příležitostmi k dobrému životu, a vypořádávání se s jeho následky naznačuje i cosi o hledání nové, svobodné budoucnosti Evropy.

Táňa Malíková získala za roli Stefy užší nominaci na Cenu Thálie.

Sezona 48: Blízkost

Sofija Andruchovyč
Patří mezi nejúspěšnější současné ukrajinské autorky, působí také jako překladatelka z polštiny. Narodila se v roce 1982 v západoukrajinském Ivano-Frankvisku, bývalém Stanislavově – je dcerou proslulého postmoderního básníka a romanopisce Jurije Andruchovyče, jenž je spolu např. s Tarasem Prochaskou řazen do experimentální tvůrčí vlny takzvaného stanislavského fenoménu 90. let. Jejím manželem je taktéž úspěšný básník a publicista Andrij Bondar. Své dosud nejvlivnější prózy Losos (2007) a Felix Austria (2014) vytvořila s delší autorskou pauzou, během které se ovšem věnovala mj. redaktorské a publicistické práci, narodila se jí též dcera Varvara. V Brně byla představena již v roce 2015 díky festivalu Měsíc autorského čtení, Větrné mlýny jí při té příležitosti vydaly i sbírku krátkých textů Maňásci.​​

Eduard Kudláč
Divadelní režisér, dramatik, činný též jako fotograf. Rodák ze Žiliny (narozen 1972), s níž je ve své tvorbě průběžně spjatý dosud nejvíce, od roku 2009 zde působí jako umělecký šéf činohry Městského divadla. Již v roce 1997 získal kritickou Cenu Dosky jako Objev roku, opakovaně bývá jeho práce uváděna festivalem Nová dráma. Prosadil se nejprve s vlastním tvůrčím kolektivem phenomenontheate zacíleným na experimentální formy mj. neverbálního divadla, zároveň jeho činoherní inscenace patří ty mezi nejvlivnější ze současné slovenské scény. Vedle Rastislava Balleka či Martina Čičváka je opakovaně zván také tuzemskými divadly: režíroval např. v Divadle Petra Bezruče, Divadle pod Palmovkou, Švandově divadle či v Městských divadlech pražských. Jeho fotografické série dosud představily galerie Photoport v Bratislavě či Plusmínusnula v Žilině.

Iva Klestilová
Scenáristka, autorka a všestranná umělkyně, narozená v Brně. Začínala jako divadelní garderobiérka a účastnila se dění Dětského studia v Divadle na provázku, od poloviny 80. let působila jako herečka v HaDivadle (Dcery národa, Hvězdy na vrbě, Tři sestry ad.). Teprve v roce 2004 začala za vedení Michala Dočekala pracovat jako dramaturgyně v pražském Národním divadle. Její dramatická tvorba, včetně rozhlasové, získala řadu ocenění včetně Ceny Alfréda Radoka (Má vlast, 2006). Spolupracuje také s televizní scénou (série Modrý kód, Terapie, Až po uši či oceňovaný Hořící keř). S Eduardem Kudláčem dosud dramaturgicky vytvořila inscenace na české (Strasti života podle Chanocha Levina v Národním divadle) i slovenské scéně (Paní Bovaryová v SND). V Divadle pod Palmovkou, kde v současnosti působí jako kmenová dramaturgyně, spolupracovala např. s proslulým polským režisérem Janem Klatou.

Eva Kudláčová Rácová
Výrazná scénografka a výtvarnice divadelní a filmové slovenské scény. Spoluvytvořila řadu inscenací pro Slovenské národní divadlo, Divadlo Aréna či Městské divadlo Žilina, kde je kmenovou scénografkou, na české scéně pro Národní divadlo, Divadlo pod Palmovkou, Činoherní studio Ústí nad Labem či Dejvické divadlo, vedle Eduarda Kudláče tako spolu s Mariánem Amslerem či Zojou Mikotovou. Byla opakovaně nominována na slovenskou Cenu Dosky, v roce 2016 ji získala za scénografii ke Kudláčově inscenaci Nevina podle hry Dey Loher.

Peter Machajdík
Mezinárodně oceňovaný skladatel a pedagog. Narozen 1961 v Bratislavě, od 90. let tvoří převážně v Berlíně a pohybuje se mezi kompozicí pro jevištní či vizuální projekty, film a klasický orchestr. Je autorem experimentálních, multimediálních i environmentálně angažovaných děl, která uvedly festivaly od Rakouska po Francii či USA. V lokálním prostředí jej pojí spolupráce jak s divadelníkem Eduardem Kudláčem, tak např. s choreografkami a tanečnicemi Luciou Kašiarovou, Petrou Fornay či Kristínou Paulin.

Пожежа у щасливій Австрії

«Я не хочу, щоб ти йшла, але водночас знаю, що ти мусиш.»

Авторська адаптація роману "Фелікс Австрія" (2014) сучасної української письменниці Софії Андрухович.

Рівновага. Маніпуляція. Ілюзія. Відданість. Чи може близькість у стосунках бути токсичною? І чи можна подолати своє походження? Станиславів, містечко в центрі Галичини 1900: Австро-Угорщина.

Дві жінки, господиня та її служниця. Історія, майже сестринських стосунків між українською служницею Стефанією та спадкоємицею родового маєтку Аделею з польсько-німецької родини, розбита на фрагменти міжособистісних ігор, витівок і маленьких радощів. Сервірування столу і взаємна близькість. Вплив другорядних персонажів (чоловік, парафіяльний священик, торговець рибою, фокусник) і набуття  Стефою та Аделею їх соціальних ролей.. Смерть батька. Застілля. Ринок ідей та мірило влади у "щасливій" Австрії. Руйнація  порядку і невирішене минуле...

Пожежа, яка поєднала долі двох жінок з різними можливостями для гарного життя, і боротьба з її наслідками, також свідчить про пошук нового, вільного майбутнього для Європи.

Сезон 48: Близькість

Софія Андрухович
Одна з найуспішніших сучасних українських письменниць, а також перекладачка з польської мови. Народилася 1982 року в Івано-Франківську, колишньому Станіславові, на Заході Україні - донька відомого постмодерністського поета і прозаїка Юрія Андруховича, якого разом з Тарасом Прохаськом вважають частиною експериментальної творчої хвилі так званого Станіславівського феномену 1990-х років. Її чоловік - також успішний поет і публіцист Андрій Бондар. Її найвизначнішіі на сьогоднішній день прозові твори "Лосось" (2007) та "Фелікс Австрія" (2014) були написані під час тривалої авторської перерви, під час якої вона також працювала редактором і журналістом, а також народилася її донька Варвара. У 2015 році вона була представлена в Брно завдяки фестивалю "Місяць авторського читання", і з цієї нагоди видавництво Větrné mlýny опублікувало збірку її коротких текстів “Маріонетки”.

Едуард Кудлач
Театральний режисер, драматург і фотограф. Уродженець міста Жиліна(1972 р.н.), з яким він і  досі найтісніше пов'язаний у своїй творчості, з 2009 року є художнім керівником драматичного відділу Міського театру. У 1997 році отримав нагороду критиків Dosky як відкриття року, а його роботи неодноразово були представлені на фестивалі "Нова драма". Вперше він зробив собі ім'я завдяки власному творчому колективному phenomenontheate , зосередженому на експериментальних формах, зокрема, невербального театру, а його драматичні постановки є одними з найвизначніших на сучасній словацькій сцені. Разом з  Растіславом Балеком та Мартіном Чічваком, його також неодноразово запрошували вітчизняні театри: він працював режисером, наприклад, у Театрі Петра Безруча, Театрі під Пальмовкою, Швандовому Театрі  та Празькому міському театрі. Його фотографічні серії були представлені в галереях Photoport у Братиславі та Plusmínusnula в Жиліні.

Іва Клестілова
Сценаристка, письменниця та багатогранна мисткиня, народилася у Брно. Починала як театральна костюмерка, брала участь у дитячій студії при Театрі на провазку, з середини 1980-х працювала актрисою в театрі HaDivadlo ("Дочки нації", "Зірки на вербі", "Три сестри" та ін.). Лише у 2004 році вона почала працювати драматургом у Національному театрі в Празі під керівництвом Міхала Дочекала. Її драматичні роботи, в тому числі на радіо, були відзначені численними нагородами, зокрема премією Альфреда Радока (“Моя Батьківщина”, 2006). Вона також працює на телебаченні (серіали "Синій код", "Терапія", "По вуха" та відзначений нагородами серіал "Палаючий кущ"). Разом з Едуардом Кудлачем вона створила драматургію для постановок на чеській ("Прикрощі життя" Чаноха Левіна в Національному театрі) та словацькій сценах ("Мадам Боварі" в Словацькому національному театрі). У Театрі під Пальмовкою , де вона зараз є драматургом, вона співпрацює з відомим польським режисером Яном Клатою.

Єва Кудлачова Ракова
Видатна сценографка та дизайнерка словацького театру та кіно. Є співавтором низки постановок для Словацького національного театру, театру "Арена" та Міськоготеатру Жиліни, де вона є сценографом, а також на чеській сцені для Національного театру, Театру під Пальмовкою, Драматичної студії Усті-над-Лабем та Дейвіцького театру , разом з Едуардом Кудлачем, Маріаном Амслером та Зоєю Мікотовою. Неодноразово номінувалася на словацьку премію Dosky, у 2016 році отримала її за сценографію до вистави Кудлача "Невинність" за п'єсою Дея Лохера.

Петер Махайдік
Всесвітньо визнаний композитор і педагог. Народився 1961 року в Братиславі, з 1990-х років працює переважно в Берліні, балансуючи між написанням музики для сценічних та візуальних проектів, кіно та класичного оркестру. Автор експериментальних, мультимедійних та екологічно ангажованих творів, які виконувалися на фестивалях від Австрії до Франції та США. На місцевому рівні він співпрацює з театральним художником Едуардом Кудлачем, а також хореографами і танцівницями Люсією Кашировою, Петрою Форнай і Крістіною Паулін.